Приємна новина – нові книги у бібліотеці!

 Справжній подарунок під новорічну ялинку. Нехай їх небагато, проте таких у нас ще не було.

Щира подяка всім  хто посприяв поповненняю книжкового фонду нашої книгозбірні. 

Запали свічку пам’яті

27 листопада, у четверту суботу місяця в Україні вшановують День пам'яті жертв голодоморів. Він був запроваджений Указом Президента України у 1998 році. У 2006 році Законом України Голодомор 1932 – 1933 років був визнаний геноцидом.

Голодомор – сумна і страшна сторінка української історії. Вшануймо пам’ять мільйонів синів і доньок України, мільйонів невинних людей  без жалю винищених Голодомором! Запалімо свічку  пам’яті у своїй оселі та помолімося за упокій мільйонів безвинно страчених голодом і терором. 

   Пам’ятаймо! Не забудьмо! Шануймо!

 

   Господи, пом’яни їх у своєму царстві небесному!

 

 

Книги для осіннього читання

Ступає осінь тихою ходою                                

Погожі дні ще радують теплом

І довго ранки тішаться росою

В посівах жита свіжих за селом.

Краде нічка в дня хвилини,

Щоб собі продовжити життя,

День малює золотом картини

В сірих барвах нашого життя.

                      Микола Курилюк.

      Майже у кожного настрій та самопочуття пропорційно зменшилися разом зі світловим днем та кількістю сонячних днів. Тож необхідно  шукати нові джерела бадьорості .Читання гарної, якісної  літератури – вже саме по собі несе терапевтичний ефект. Пропоную вам за допомогою читання ігнорувати осінній холод та похмурий настрій, який приносить ця пора року. Дні стають коротшими, а це значить, що затишними осінніми вечорами можна приділити більше уваги цікавим, захоплюючим та хвилюючим творам.  

Савка І. Шипшинове намисто  : кротка проза / Ірина Савка . – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 160 с.

Збірка новел пані Ірини – це уламки людських доль, уривки буденних історій про щастя і горе, про життя у неволі чи на чужині, про тендітне й полохливе перше кохання, про війну, яка скрізь однакова за своєю суттю й безжалісністю, про скалічене минуле й непевне майбутнє. У кожному оповіданні, що звучать наче мелодії, вчуваються поетична стислість і життєва правда. «Вони відчували тільки дотики своїх гарячих тіл і весняну радість, що нуртувала від хвилинної волі тут, під шипшиновим кущем. Це була їхня симфонія, в якій, мов рідне, пахло сіно і ніч оберігала їхнє кохання. Лише одна, незабутня, травнева, пахуча, щаслива». Перед очима проноситься калейдоскоп чужих історій, і всі вони про кохання, що виростає в серці квіткою на все життя, про затишок родинної хати, про тепло материнських обіймів, про пам’ять – вірного друга старості. 

 Герої оповідань – прості люди, часом знедолені й придавлені тяжкою роботою, але щирі й небайдужі до чужої біди, сильні у власному горі. Кожен відшукає тут ту історію, що найбільше припаде до душі.

 Кідрук М. Зазирни у мої сни : роман / М. Кідрук. – 2-е вид. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2018. – 528 с. : іл.

Макс Кідрук належить до тих небагатьох українських письменників, які можуть достойно представити українську книгу на європейському ринку. Ця книга зацікавить усіх, хто любить містику, науку, цікавий виклад. До того ж, мене як читача зачепив соціальний конфлікт книги, драма однієї сім’ї, яка стала чудовим тлом роману. Незвичний хлопчик Тео, таємничий уявний  друг, містичні сни, сила і слабкість, з якою живуть герої книги «Зазирни у мої сни». Окремий комплімент автору за цікавий та зрозумілий виклад наукових понять, які зацікавлять будь-якого читача.

 

Теплі історії в конвертах  : Збірка оповідань / Упоряд..      О. Орлова. - - Київ : Брайт  Стар  Паблішинг, 2018. – 176 с.

Ця збірочка «Теплих історій» – про листування, про дороге для нас спілкування, розуміння, дар душевного тепла нашим близьким, рідним, друзям. Перед вами – листи, які відкривають сімейні давні таємниці, зазирають у минуле, бережуть пам’ять про важливі події, листи багатолітнього кохання й перших несміливих освідчень, прощення, трепетної надії та мужньої, стійкої віри, вдячності, поваги; сторінки, що бережуть дружбу, дають мудрі поради, втішають у горі, підтримують; листи, які поєднують людей, а чи й розлучають... Вони дозволяють себе прочитати, – ці, списані різним почерком аркушики паперу або ж електронні послання, – довіряють свої секрети, діляться з нами новими теплими історіями.

Черній С. Теплі історії для неї   / С.  Черній. - Київ : Брайт Стар Паблішинг,  2017. – 112 с .                                                                                                

Від дитячих мрій про ідеальну дружину – через перше побачення, спільні радощі, конфлікти, комплекси, персональні дигресії та надії – до сімдесятої річниці шлюбу… Книга дає змогу зануритися в роздуми й поглянути по-новому на один із найсакральніших, найцінніших і найтендітніших інститутів нашого сьогодення – інститут сім’ї. Згадати власний шлях до нього або ж вибудувати концепцію на майбутнє.

Тютюнник Г. М. Три зозулі з поклоном : вибрані твори / Григір Тютюнник. -  Київ : Знання, 2018. 206 с. – (Класна література)

Написано 1976 року. Беззаперечно, новели О’Генрі – геніальні. Утім, новели Григора Тютюнника анітрохи не гірші. Вони – інакші. Щемніші й ліричніші. Їх варто прочитати всі. А "Три зозулі з поклоном" варто прочитати тим, хто хоча б раз у житті опинявся в любовному трикутнику, ускладненому жорстокою політикою партії.

Марфа любить його так, що відчуває серцем, коли прийде від нього лист. Його дружина, Софія, знає, що Марфа відчує це раніше за неї. Що перестріне поштаря й потайки проситиме потримати адресованого не їй листа. Листа, що подолав "Сибір неісходиму". Марфа знає, що він їй не напише. І знає, що він її відчуває. Через тисячі кілометрів.Але хіба в новелі сіль у змісті? Там сіль і біль – поміж рядків і слів. Аж до мурашок.

І трохи біографії: коли 1937 року заарештували батька Григора Тютюнника, на його пошуки дружина вирушила не сама, а разом із суперницею: вони об’єдналися, щоб знайти і врятувати того, кого любили понад усе у світі. Любили обидві.

Мартен-Люган А.  Щастя в моїх руках:  роман / Аньєс Мартен-Люган ; з фр. пер. Леонід Кононович. -  Львів : Вид-во  Старого Лева, 2017. - 247, [3] с 

 У юності Іріса мріяла шити одяг, проте її батьки зробили все можливе, щоб їхня дочка здобула пристойніший фах. Тепер її життя рухається за найгіршим сценарієм – зі щоденною рутиною буднів і свят, у якій навіть почуття коханого чоловіка в’януть просто на очах. І, здається, вже ніщо не може цього змінити. А проте одного дня Іріса зважується на відчайдушну спробу оживити свою давню мрію. Так вона потрапляє до Парижа. Нові враження, нові люди, нове життя. Та чи зможе Іріса зберегти своє справжнє кохання? Чи зможе знайти себе справжню? Чи зможе прийняти виклик і вийти переможницею?

Агапєєва І.  Жіноче щастя: роман  / І. Агапєєва . – Харків :  Книжковий клуб .«Клуб  Сімейного Дозвілля», 2020. – 272 с.                                   

Еліза — ідеальна дружина багатого та самовпевненого Дениса. Гарна лялька, розкішна маріонетка, яка одного дня вирішує: з неї досить. Розриваючи пута, Еліза починає жити. Випадкова зустріч із привабливим незнайомцем Алексом стає для неї точкою неповернення. Взаємна пристрасть нестримною хвилею накриває коханців. Еліза нічого не знає про Алекса, хоча його поява в її житті невипадкова… Він — нащадок давньої династії. Та чому працює звичайним поліцейським? І з якої причини Елізі варто остерігатися його проникливого, манливого погляду?..

Кундера М.  Вальс на прощання / М. Кундера; пер. з фр. Л. Кононовича. -  Львів : Вид-во  Старого Лева, 2019. – 240 с. 

 Роман, дія якого вкладається в п’ять днів. Роман, де вісім геть різних людей – вагітна медсестра Ружена, закоханий у неї Франтішек, трубач-донжуан Кліма, дружина Кліма, лікар-гінеколог, багатий американець, колишній політичний в’язень Якуб та його підопічна Ольга – зійшлися в маленькому курортному містечку Чехословаччини у 70-х роках, щоб закружляти у вальсі й зазвучати поліфонічно. Вони обмежені спільним простором, і хоча історія кожного немов розгортається окремо, все ж усі вони знаходять точки перетину. Це роман, де переплелися любов і ненависть, сміливість та розчарування, пристрасть і ревнощі, і де кохання, як і в інших творах Кундери, яким би дивним воно не було, залишається чи не єдиним рятувальним колом. Тут немає позитивних героїв – лиш химерний коктейль людських емоцій, непорозумінь і якоїсь безвиході.

    

 Осійчук О. Абрикосова книгарня.                : роман / О. Осійчук. – Київ :.    Наш  формат, 2021. – 240 с.

 Марія Фариняк через злидні змушена віддати сина, дев’ятирічного Михайла на виховання родичам покійного чоловіка: вуйкові Стефану, власникові книгарні, та цьоці Касі, суворій жінці, яка не рада появі чужої дитини в домі. Так починається історія Міська Фариняка, хлопчика початку ХХ століття, яка дивним чином переплітається з історією Михайла Фариняка, чоловіка початку ХХІ століття. Це історія дитячої дружби й недитячих зрад, родинних скелетів у шафі та любові, яка крізь століття рятує життя і без спільної крові таємниче поєднує двох однофамільців. Ореста Осійчук — українська письменниця, авторка циклу романів «АЙХО», володарка першої премії міжнародного конкурсу «Коронація cлова» й відзнаки «Найкращий дебют» порталу «БараБука», лауреатка Всеєвропейського конвенту «Єврокон» та наша землячка,старовижівчанка.

Бредбері Р. Кульбабове вино Повість /  Р. Бредбері; пер. з англ. В. Митрофанова. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2016.-  336с.

«Вино з кульбаб» – вже одна його назва говорить нам про те, що вживати його потрібно з розумом і розстановкою, окремими ковтками, після яких навколишній наш світ буде небагато, але відчутно змінюватися.  З книги однаково багато зможуть винести для себе як хлопчаки-однолітки головного героя, так і дорослі і літні люди. Це й не дивно, адже в Грінтауні час не має значення: на календарі завмерло зелене літо тисяча дев’ятсот двадцять восьмого року, коли ще не було самої руйнівної війни в історії людства, не було атомних бомб і швидких автомобілів. 

Гунель Л.  День, що навчив мене жити: Роман  /  Лоран Гунель. – 2-е вид. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. -  287 с.            

Хто з нас не чекав того дня, який змінив би наше життя? Сонячний вихідний, сповнений теплих барв і позитивних емоцій. Ми уявляємо приємну прогулянку пірсом, звідусіль чутно сміх і невимушені розмови людей довкола. Аж раптом вас хапає за руку молода циганка… «Я прочитаю твоє майбутнє», - каже вона. Ви посміхаєтеся так, наче почули нісенітницю, але руки не прибираєте. Хай там як, жодне передбачення не зіпсує цього дивовижного недільного дня. Однак пророцтво циганки перевертає ваше життя догори дриґом, бо, можливо, цей день — останній. Та хіба таке можливо?..

         Кожен рядок з поезій Ліни Костенко давно став цитатою. Осінь – чудова нагода для того, аби перечитати вірші живого класика української літератури. До того ж, тексти Ліни Костенко настільки образні, що щоразу відкривають себе по-новому. 

Костенко Л. В. Річка Геракліта / Ліна Костенко; упоряд. та передм. О. Пахольської; післямова Д. Дроздовського; худож. С. Якутович. – Київ : Либідь, 2011. – 336с. : іл.

Річка Геракліта  це міні вибране вже друкованих та нових поезій Ліни Костенко. Цикли природи та людського буття тут зв`язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну  поему філософського осягнення Часу.

Надіюсь запропоновані вам  книги  підійдуть для осіннього настрою. Насправді, захоплюючих та цікавих творів для прохолодної осінньої пори року не злічити. Нехай гарні книг принесуть  тепло до вашого дому та у ваше життя, незважаючи на погоду за вікном.

 

Знайомся! Нова книга.

 Шановні читачі!

Новеньки книги, придбані за кошти Дубечненської громади вже чекають на вас.

Приємного читання.

Зі святом Вас, шановні колеги та читачі!

 

30 вересня, у світлий день Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, в Україні відзначають Всеукраїнський день бібліотек. Це - особливий день у житті кожного, хто пов’язав своє життя з бібліотекою, хто приходить до бібліотеки працювати, вчитися, відпочивати, спілкуватися …

ШАНОВНІ КОЛЕГИ !

Щиро вітаю вас професійним святом.

Бажаю  вам  успіхів у вашій почесній справі, мудрості, терпіння,  невичерпної енергії, оптимізму, міцного здоров'я, щасливої долі, родинного тепла і вдумливих, допитливих, розумних, талановитих і добрих серцем читачів. Нехай кожен прожитий день  приносить вам радість , натхнення і бажання працювати.

Разом із нами бібліотечне свято відзначють наші читачі.

 ШАНОВНІ ЧИТАЧІ! 

У цей день, як і завжди, бібліотека працює для Вас!  Пам’ятайте, що тут Вас чекають,  тут вам завжди раді. Дякую  вам за вірність і жагу до знань, пошуків та відкриттів! Бажаю нескінченної любові до добрих книг класики і сучасності, бажаю відчувати себе в книгозбірні щасливим мандрівником по світу захоплюючих пригод, солодких мрій і радісних переживань.

Шановні колеги, дорогі читачі!

Нехай в кожному з вас живе віра, нехай ніколи не покидає надія, нехай зігріває любов, і нехай мудрість не дозволить збитися зі шляху.

 

 

 

Перлини творчої душі

 Летять літа, як бистрі коні

Й не зупинити їх ніяк,

Лишень недавно було – вісімнадцять,

А нині  вже – шістдесять.

   Чудовий, теплий липень  подарував сім’ї  Курилюків ще одного хлопчика, а нам  славного односельчанина,  колегу, земляка, Миколу Пимоновича Курилюка, який нещодавно відзначив поважний ювілей - 60-річчя від дня народ­ження. Природа обдарувала  його неоціненним   багатством  - талантом творити поезію.

   Та  розкрився його талант не відразу. Микола був вже юнаком, проходив військову службу в лавах Збройних силах колишнього Радянського Союзу в далекому Амурському краї.  Мав він  тут гарного друга , котрий трагічно  загинув . Це було великим потрясінням для Миколи. Душа плакала і ридала,  а рука впевнено викладала горе на папір  віршованими рядками. Так з’явився вірш «Балада про солдата». Другий вірш став дарунком мамі на свято 8-го Березня і це як виявилось пізніше, для мами був найкращий і найцінніший подарунок за все її життя.

   Микола дуже шанував свою родину, своїх батьків. Тато і мама  працювали все своє життя в колгоспі, можна сказати що свої сили і вміння віддавали землі. Привчали трудитися і своїх синів.

   Життя наше невблаганне, сповите радощами й печалями. Вже давно відійшли у вічність ненька і батько та вірші про них чарують серце і бентежать душу, тут і любов, і ніжність, і сум.

Рідна хата, вишня біля тину,                                                                                              Хлів, колодязь, надворі зима,                                                                                         До батьків топчу свою стежину,                                                                                        Хоч рідненьких вже давно нема.

На подвір’ї сніжна скатертина,                                                                                          Біля тину поросла лоза:                                                                                                      - Мамо, тату, зустрічайте сина!                                                                                         І з повік бринить моя сльоза…

    Світла поезія нашого ювіляра-земляка склалася вже в чималий доробок. Його надруковані книги  «Без джерел не живиться ріка», «Стежками поліського краю», «Калейдоскоп душевних візерунків»,  «Дідові скарби», «Жартома про серйозне» розчулено торкаються струн душі читача.  Його вірші вміщені в збірниках «На берегах Вижівки», «Коли душі торкнеться слово», у першому і другому випусках альманаху «Струни  душі». Микола Курилюк  своїми творами відкриває у наших душах нові, особливі почуття. Він вміє зачарувати, заставити  співчувати і плакати, або  щиро посміятися.

Микола Курилюк – від Бога гуморист.                                                                             І лірики йому не позичати.                                                                                               Погодьмося, що є в людини хист                                                                        Найкращі почуття у віршах передати.

Кожна поетична душа сяє своїм, лише їй притаманним світлом. Душа Миколи Пимоновича Курилюка відсвічує коштовними перлинами, які він збирає, шліфує і дарує всім, кому вони до вподоби, до снаги, до серця.

   28 липня щирі вітання  линули на його адресу від рідних, колег, друзів, працівників сільської ради, бібліотечних працівників, аматорів місцевого будинку культури.

Дубечненська невістка

Вчора дубечненці мали можливість поспілкуватися вже з добре відомою в нас на Україні поетесою Галиною Рибачук-Прач, з нашою землячкою.

Галина Іванівна Рибачук-Прач родом із Камінь-Каширщини, вона дубечненська невістка. Її чоловік Володимир Андрійович Рибачук був військовим, тому доля закидала їх сім’ю в куточки далекі від отчого дому. Поетеса якось назвала себе людиною дороги. А з усіх доріг вона знову і знову повертається до рідного порогу, в село Добре. «Моє життя, то мандри. І щоразу повернення додому, навіть в уже самітню хатинку для мене як ковток цілющої води».

Так,  у кожної людини є своє рідне гніздо, як у пташки. Те гніздо, у якому виростили і викохали нас батько і мати. І де б не були ми, та в думках, мов лелеки, линемо до отчого дому і зберігаємо свою любов до нього, і в уяві зринає образ рідної домівки, чиста джерельна вода, кетяги калини… Рідне село… Столиця нашого дитинства. Манить рідна земля Галину Іванівну до себе. І як тільки випадає нагода вона спішить на Волинь.

 Це Волинь моя                                              

Рідне поле, ставочок , берізка,                                                                               Золотавих кульбабок загін,
Це Волинь моя, ніжна та близька,
Мене кличе в обійми свої.

І щоразу, гуляючи в полі
Та вдихаючи запах кульбаб,
Душу я зігріваю медовим,
Цвітом сонця й землі рідних трав.

Мене знову чекають дороги,
Мабуть, так вже судилось в житті,
Колись татом посаджені вишні
Спонукали мене розцвісти.

Я пелюсточки білі з любов’ю
В зошит з віршами  покладу,
Їх тепло відчувають долоні,
Запах ніжний в душі збережу.

Народилася Галина в простій селянській родині. Тут пройшла свої перші університети. Тут вимовила свої перші слова: мама, тато, Бог, Україна, хліб, любов…Від рідної землі набралась сили, з народного напившись джерела, набралась мудрості і любові до рідного краю. Закінчила школу, навчалася, здобула професію медика. Свою трудову діяльність розпочала тут на старовижівщині. Тут і долю свою зустріла.  Молода і щаслива впевненим  кроком пішла по життю. А в житті як на широкій ниві було всього: і щастя  миті, і радість, смуток і біль втрати. Все пережите, все чим раділо і тривожилось серце лягало рядочками на папір. Кожен її твір ніби спалах душі і їх у неї уже багато-багато. Від спалахів утворилася величезна пожежа і «це полум’я лиш може загасити  та мить, коли у вічність відійду» стверджує поетеса у одному зі своїх віршів.

 

 

Щиро дякуємо пані Галині за приємні години спілкування.

Зичимо здоров'я, щастя , добра і творчого натхнення.