«Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я»
(Леся Українка)
Саме під такою назвою в Глухівській сільській бібліотеці 7 березня відбувся поетичний вернісаж
присвячений 147 – й річниці з дня народження української письменниці Лесі
Українки. Захід
розпочали ведучі Бащук Юля, Литвинець Дарина, Люклянчук Анна.
Вони розповіли про геніальну українську
поетесу, мужню жінку і прекрасну людину Лесю Українку, зачитавши уривок з її
творів «Як дитиною, бувало». Із захопленням учасники декламували поезію письменниці: «Слово, чому ти не твердая
криця», «Мріє, не зрадь», «На шлях я вийшла ранньою весною», «Тішся, дитино,
поки ще маленька».
Також, учні дізналися багато нового про
життя та творчість відомої поетеси і її вклад у розвиток літератури України.
Леся Українка жодного дня не сиділа за
шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними
коридорами, її учителями були мати – письменниця Олена Пчілка, з роду
Драгоманових, батько юрист Петро Антонович. До останньої хвилини свого життя
вона була переможцем над недугою, до останньої миті зберегла величний дух і
силу. Її образ живе й житиме для нас сповнений гідності, прекрасний у своїй
людяності і великім творчім горінні. Творчість письменниці для кожного
відкривається духовними скарбами, живе у віках, даруючи людям мудрість,
мужність і красу.
Багато поетів з різних країн присвятили вірші
Лесі Українці.
Один з таких присвят є вірш Олени
Журливої «Пам`яті Лесі Українки»:
… Не вмерла лісова
пісня,
Безсмертна Леся
Українка
Була і є навік жива.
На кінець заходу
бібліотекар Лариса Оксенчук провела вікторину та гру «З якого вірша ці рядки?».
Приємно, що всі учасники правильно відповідали на запитання і були нагороджені
подарунками.
