пʼятниця, 14 травня 2021 р.

Співець української землі


14 травня виповнюється 145 років від дня народження одного із найбільших новелістів у світовій літературі Василя Стефаника.

Василь Стефаник — великий новатор, яскравий представник експресіонізму в українській літературі, творець і неперевершений майстер стислої, драматичної за змістом, глибоко ліричної соціально-психологічної новели про сільське життя. Він увійшов у літературу як письменник виняткової оригінальності, зі своїм світовідчуттям і світобаченням: “Я писав про те, що серце співало... Я представив настрій села і все те страшне, що є в ньому, а що так болить мене. Писав я горюючи, і кров зі сльозами мішалася.”
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. у селі Русів (тепер Снятинський район Івано-Франківської області) в заможній селянській родині. Батько був людиною жорстокою і надзвичайно вимогливою, особливо до рідних. Змалку хлопчик працював у полі, допомагав по господарству. Про Василеве виховання дбала працьовита і релігійна мати.
Після закінчення школи у 1883 році Василь Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї. Пізніше він згадуватиме: “Одного разу батько покликав мене з поля від волів та наказав збиратись, якби я відав, якою гіркою буде ота наука”. Особливий клопіт під час від'їзду до Коломиї був з тим, що селянський хлопчак не міг відмити ноги, а мати, збираючи сина в дорогу, радила провалити іспити. Василько не послухав, але потім про це шкодував. Йому було дуже важко в товаристві шляхти, з нього насміхалися, його ображали. Однак в гімназії він знайшов і друзів на все життя — Ганну Павлик і Леся Мартовича. Тоді ж Стефаник розпочав і свою письменницьку діяльність — спочатку спробував свої сили в поезії, а згодом (у співавторстві з Мартовичем) написав декілька оповідань. У 1890 р. Стефаник у зв'язку зі звинуваченням у нелегальній громадсько-культурній роботі був змушений залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Іваном Франком, з яким потім підтримував дружні відносини.
Після закінчення гімназії Василь став студентом Ягеллонського університету в Кракові, де вивчав медицину (1882-1900), але лікарем так і не став. Стефаник-студент поринув у вир політики, брав участь у громадському житті рідного Покуття, проводив агітаційну роботу серед селян. Він активізував свою діяльність як публіцист: у 1893-1899 рр. пише і друкує низку статей. Зрештою, за політичну агітацію Стефаник на 30 днів потрапив до в'язниці і втратив підтримку батька, який засуджував його погляди та стиль життя.
У 1897 році друкуються перші новели Стефаника, які привернули увагу читачів своєю новизною, глибиною та незвичним трактуванням життя села. У 1899 році виходить перша збірка “Синя книжечка”. Василь Стефаник став відомим письменником, здобув визнання Л. Українки, М. Коцюбинського, О. Кобилянської.
Незабаром вийшли й інші збірки автора, кожна з яких свого часу ставала літературною подією: 1900 р. — “Камінний хрест”, 1901 р. — “Дорога”, 1905 р. — “Моє слово”, 1926 р. — “Вона — земля”. В різні роки побачили світ окремі новели автора: 1916 р. — “Марія”, 1917 р. — “Діточа пригода”, “Пістунка”, “Вона — земля”, “Дід Гриць”, “Гріх”, “Morituri”, 1922 р. — “Сини”, 1925 р. — “Воєнні шкоди”, 1928 р. — “Дурні баби”, 1933 р. — “У нас все свято”.
Письменник щиро відкриває своє серце людям, перш за все тим, які найбільше цього потребували, бо страждали. У своєму рідному Русові він відчував несправедливість життя і, водночас, бачив справжню духовну красу. Герої його новел — це люди трагічної долі, але благородної душі, сповнені тихої любові до життя, до правди в ньому

Мандрівне життя без пристанища, без даху над головою, без близького друга втомило письменника. Він прагнув затишку і стабільності. 26 січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак, дочкою священика із сусіднього села Стецева, яка щасливо поєднала в собі вроду й інтелект, ніжність і терплячість, шляхетність і високу культуру серця.

Шість років (1904-1910) подружжя жило в Стецеві. Один за одним народжувалися сини: Семен, Кирило, Юрій. Стефаник займався господарством і швидко став “своїм” серед селян. Його поважали і любили, з ним радилися, йому скаржилися. Тож, коли в 1907 році а Австро-Угорській імперії оголошено загальне виборче право, селяни Покуття обрали Василя Семеновича депутатом парламенту.

Десять років він представляв інтереси селян. Майже десятиріччя тривало й творче мовчання письменника. Про Василя Стефаника писали, його запрошували до співпраці редакції різних журналів, газет, видавництв. Його новели передруковували в часописах Галичини і Східної України, перекладали російською, польською, чеською, болгарською, німецькою, французькою та іншими мовами. Від нього чекали нових творів. Але письменник мовчав: “Я занімів був із болю. І мовчав я довгі, довгі роки. Мої слова невимовлені, мій плач неоплаканий, мій сміх недосміяний. Лягли ви на мене, як лягає чорне каміння зламаного хреста на могилу в чужині”.

“Моя література в моїх листах”, — говорив Стефаник своїм синам. Письменник залишив по собі багатий епістолярний спадок, що є найкращим ключем до розуміння його життя і творчості того періоду та цікавим доповненням його літературної діяльності. Чи не найповніше як мислитель, гуманіст, особистість   Василь Стефаник виявив себе у листах до Вацлава Морачевського. Сорокарічна дружба дала їм можливість пізнати, зрозуміти і полюбити одне одного. “Його чиста душа не заплямована жодною вульгарною думкою, жодним негідним почуттям. Був хлоп'ям у біблій сорочці, пройшов через життя, як святий” — так писав про українського новеліста його краківський приятель.

Першу світову війну письменник зустрів у рідному селі, але через постійні переслідування й підозри у шпигунстві на користь російської сторони був змушений перебратися до Відня. Саме початок війни став каталізатором відродження його новелістичного слова.

Новелою “Діточа пригода” (1917) розпочинається другий період літературної творчості Стефаника. У цей час він написав небагато: всього 23 новели та кілька автобіографічних споминів. Мотиви війни, братовбивства, всенародного горя і страждання, руйнації, голоду, відриву селян від основи їхнього життя — землі — є визначальними у воєнних і післявоєнних творах: “Марія”, “Дитяче горе”, “Нянька”, “Сини”, “Пістунка”, “Вона — земля” та інших.

У роки перебування Західної України під владою Польщі письменник жив у Русові, займався сільським господарством, а вільний час присвячував письменству. Він щиро вітав злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки у січні 1919 року. Упадок української державності став для нього ударом. В умовах польської окупації зростала нова творчість Стефаника та його нова політична діяльність: був головою філії “Сільського Господаря”, головою філії “Просвіти”, головою повітової управи радикальної партії.

8 січня 1930 року Василя Семеновича розбив параліч, і з того часу він був назавжди викреслений з активного життя. Він не може писати, тому диктує новели та листи синові Юрію. В останні роки життя недуга не полишала письменника. Він відчував наближення смерті, все частіше згадував батьків. Передсмертними словами Василя Стефаника були: “Я йду до своєї хати, це не моя”. Помер письменник 7 грудня 1936 року. Похорон був настільки великий, що такого Русів за всю свою історію не пам'ятав. Тисячі людей із навколишніх сіл і міст, численні делегації з видавництв, спілок, установ проводжали великого письменника в останню дорогу.
Творчий доробок Василя Стефаника зайняв особливу нішу в українській літературі, здобув і світове визнання, — новели письменника перекладено різними мовами, зокрема й китайською. Пам'ятники Стефанику встановлено у Львові, Русові, Снятині, у Канаді, а його ім'ям названі Львівська бібліотека НАН України та Прикарпатський національний університет.

Василь Стефаник горів для народу, він писав свої твори для людей. Увійшов у знамення літературних поцінувань, як великий реаліст і новатор, митець-демократ - зі своїми героями монолітними і праведно-сущими в неприкрашеній явині життєвого реалу в новелах. Він став серцем народу

Використана література

Стефаник В. Кленові листки: Оповідання./ В. Стефаник; вступ. ст. М.Нечиталюка; іл. Г.Якутович.- Київ : Дніпро, 1987.- 237 с.: іл.

Стефаник В. Моє слово: Новели та оповідання./ В. Стефаник; упоряд. та передм. Л,Дем’янівської; іл. М.Поповича.- Київ : Веселка, 1991.- 190 с.: іл.
С.5-16.

Горак Р. Кров на чорній ріллі : есе-біографія Василя Стефаника / Р. Горак. – Київ : Видавничий центр «Академія», 2010. – 608 с.

Процюк, С. Троянда ритуального бою : роман про Василя Стефаника / С. В. Процюк. - К. : ВЦ «Академія», 2010. - 184 с. : 1 портр., фотогр. - (Автографи часу).

Усі українські письменники / [упоряд.: Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева]. - Харків : Торсінг плюс, 2009. - 384 с. - (Іду на урок). -

Інтернет-ресурси

Василь Стефаник. Біографія [Електронний ресурс] // УкрЛіб : [веб-сайт]. – Режим доступу :http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=289. – Заголовок з екрану.

Стефаник Василь Семенович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Стефаник_Василь_Семенович. – Заголовок з екрану.

 

 

субота, 8 травня 2021 р.

Низький уклін вам, матері

    Травень – місяць квітів і свят. Одним із найдушевніших   і  найтепліших є День Матері.   Адже мама  - це та стіна, той фундамент, підтримка, які дають змогу встояти, втриматись у найскрутніші часи.. Ніхто так не порадіє і не поплаче з нами, як мама. Вона – сонце й небо. Адже саме мати дає життя і веде по життю. 


   7 травня, в будинку культури села Дубечне  відбувся вечір-вшанування матерів учасників АТО/ООС  «Низький уклін вам, матері»,  організований працівниками культури при підтримці активних  аматорів  сцени та Дубечненської сільської ради.





пʼятниця, 23 квітня 2021 р.

Андрію Куркову - 60

      

     Сьогодні український письменник                  журналіст, кіносценарис                 Андрій Курков відзначає свій  60-тий рік народження.

Андрій Юрійович Курков народився в с.Будогощ Ленінградської обрасті, Росія. Однак, з дитинства живе в Україні на Києвщині та вважається українським письменником російського походження за вклад в українську культуру.
В певний період свого життя працював завідувачем клубу та бібліотеки в санаторії. Навчався та закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов та закінчив курси японської.
Вперше опублікував свій твір (гумореска) у 1978. Надалі почав писати сценарії, першим з яких був до фільму "Поляна казок". Написав понад 20 книг, серед яких є як дорослі романи, так і казки для дітей. Курков є автором понад 20 сценаріїв для художніх та документальних фільмів.
Його твори перекладено 36 мовами світу, зокрема англійською,німецькою, французькою, іспанською, голандською,турецькою та ін. Книжки Куркова потрапили до топ-десятки європейських бестселерів.

Книги Куркова «Закон равлика» та «Сірі бджоли» є і в нашій бібліотеці.



 «Закон равлика»  розповідає про долю журналіста Віктора. Рятуючись від смерті в Антарктиді, або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи страхи чеченського полону, він усвідомлює невідворотність виправданого самим життям Закону равлика: без власного даху тебе, як безпорадного слимака, будь-хто може мимохідь розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»…

«Сірі бджоли» поведуть вас …У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє — пенсіонер сорока дев'яти років Сергій Сергійович і його колишній однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого — сепаратисти. Головна турбота Сергійовича — як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл — всі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни. Зібравшись у дорогу, бджоляр і сам поки не уявляє, які випробування чекають на нього і на його бджіл. Після не зовсім вдалої зупинки біля Запоріжжя він вирішує їхати з бджолами до Криму, до татарина, з яким познайомився понад двадцять років тому на з'їзді бджолярів. Він навіть уявити собі не може, що літо, проведене в Криму, навчить його не довіряти не тільки людям, а й власним бджолам.

 

 

 

середа, 21 квітня 2021 р.

Всесвітній день книги й авторського права

В 1995 році Генеральна конференція ЮНЕСКО , в Парижі обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Адже 23 квітня померли Сервантес, Шекспір і де ля Вега, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Цього дня народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков Андрій Курков, Григорій Тютюнник.

Нині Всесвітній день книги й авторського права святкують у 190 країнах світу. Саме 23 квітня відбувається багато цікавих заходів. Зокрема, відбувається проголошення Всесвітньої столиці книги, проводяться виставки, громадські читання, симпозіуми, присвячені проблемам захисту інтелектуальної власності та книговидання.

Хороша книга - це дарунок, заповіданий автором людському роду.

Аддісон Д.

Тож прислухайтесь до настанови К. Паустовського: “Читайте! Читайте! Читайте! Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі коштовного змісту книги. Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги!”

                                                                       






Книги, як і люди, мають свій день народження. Звісно, не завжди є змога чітко визначити час написання літературного твору, але деякі дати нам чітко відомі.


Пропонуємо познайомитися з переліком таких книг, збірників, публікацій, які святкуватимуть свій черговий ювілей 2021 року.

Українська література

·         180 років від видання поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» (1841)

·         175 років від написання праці П. Куліша «Повесть об украинском народе» (1846)

·         165 років від видання двотомної праці П. Куліша «Записки о Южной Руси» (1856)

·         145 років від написання повісті І. Нечуй-Левицького «Микола Джеря» , «Бурлачка» (1876)

·         140 років від початку написання І. Франком повісті «Борислав сміється» (1881-1882)

·         135 років від написання І. Карпенком-Карим п’єси «Мартин Боруля», «Наймичка» (1886)

·         135 років від виходу комедії І. Франка «Горобина» (1886)

·         130 років від виходу драми І. Франка «Украдене щастя» (1893) перша назва – «Жандарм» (1896)

·         125 років від виходу збірки І. Франка «Зів’яле листя» (1886-1896)

·         125 років від написання М. Старицьким роману «Останні орли» («Гайдамаки»), повісті «Чорний диявол» (1896)

·         120 років від написання Л. Українкою драми «Одержима» (1901)

·         115 років написання М. Коцюбинським новели «Intermezzo» (1906)

·         115 років від написання Б. Грінченком історичної праці «Оповідання з української старовини», «Київська держава і татарське лихоліття» (1906)

·         115 років від виходу збірки І. Франка «Завжди учень» (1906)

·         110 років від написання Л. Українкою драми «Лісова пісня» (1911)

·         105 років від виходу збірки І. Франка «Давнє і нове» (1916)

·         105 років від публікації поетичної збірки В. Сосюри «Поезії», «Червона зима»(1916)

·         80 років від виголошення М. Рильським на Антифашистському мітингу «Слова про рідну матір» (1941)

·         75 років від написання А. Малишком поеми «Прометей», «Ярославна» (1946)

·         70 років від публікації поетичної збірки А. Малишка «За синім морем» (1951)

·         70 років від публікації першої книги А. Головка «Артем Гармаш» (1951)

·         65 років від написання П. Загребельним роману «Шепіт» (1956)

·         65 років від написання кіноповісті О. Довженка «Поема про море», Щоденником.1941–1956» (1956)

·         65 років від публікації роману Ю. Яновського «Мир» (1956)

·         65 років від публікації автобіографічної повісті О. Довженка «Зачарована Десна» (1956)

·         65 років від написання Ю. Мушкетиком роману «Гайдамаки» (1956)

·         60 років від написання П. Загребельним роману «Європа. Захід» (1961)

·         60 років від написання М. Стельмахом роману «Правда і кривда» (1961)

·         60 років від закінчення написання В. Баркою роману «Жовтий князь» (1961)

·         55 років від публікації книжки віршів І. Калинця «Вогонь Купала» (1966)

·         55 років від публікації збірки прози Є. Гуцала «Хустина шовку зеленого» (1966)

·         55 років від публікації збірки новел В. Симоненка «Поезії» (1966)

·         55 років від написання В. Шевчуком роману «Дім на горі» (1966)

·         55 років від дня написання Г. Тютюнником першої книги «Зав’язь» (1966)

·         55 років від написання А. Малишком п’єси «На Івана Купала», оповідання «За іконою», «На затьмаренні», «У хмарний день», «Річка грає» (1966)

·         50 років від публікації повісті Г. Тютюнника «Лісова сторожа» (1971)

·         50 років від написання М. Вінграновським поетичної книги «Поезії» (1971)

·         45 років від публікації поетичної книги І. Драча «Київське небо», «Корінь і крона» (1976)

·         45 років від написання П. Загребельним роману «Розгін» (1976)

·         45 років від написання О. Гончаром роману «Берег любові» (1976)

·         40 років від публікації збірки новел В. Симоненка «Лебеді материнства» (1981)

·         20 років від публікації роману Ю. Мушкетика «Морок» (2001)

·         20 років від публікації повісті В. Яворівського «Мішень» (2001)

·         10 років від дня публікації "Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту" М. Павленко (2011)

Зарубіжна література

·         700 років від дня публікації "Божественна комедія" Данте Аліг'єрі (1321)

·         425 років від написання У. Шекспіром комедії «Сон у літню ніч», «Венеціанський купець» (1594)

·         420 років від дня публікації "Гамлет" В. Шекспіра (1601)

·         302 років від закінчення написання Д. Дефо роману «Робінзон Крузо» (1719)

·         295 років від дня публікації "Подорож у деякі віддалені країни світу Лемюеля Гуллівера" Д. Свіфта (1726)

·         255 років від початку роботи Д. Фонвізіна над комедією «Бригадир» (1766)

·         240 років від закінчення написання Д. Фонвізиним комедії «Недоросль» (1781)

·         220 років від написання І. Шиллером п’єси «Орлеанська діва» (1801)

·         205 років від публікації роману Е.Т. Гофмана «Еліксир диявола» (1816)

·         205 років від закінчення написання Дж. Г. Байроном поем «Прометей» та «Шильонський в’язень» (1816)

·         230 років від дня публікації "Пригоди барона Мюнхгаузена" Р. Е. Распе (1791)

·         200 років від написання Е. Т. Гофманом роману «Життєві погляди кота Мурра» (1821)

·         205 років від дня публікації "Лускунчик та мишачий король" Е. Т. Гофмана (1816)

·         195 років написання В. Скоттом роману «Вудсток» (1824)

·         195 років від закінчення написання роману Ф. Купером «Останній із могікан, або Розповідь про 1757 рік» (1826)

·         190 років від дня публікації "Про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекрасну царівну Лебедицю", "Казка про попа і працівника його Балду" О. Пушкіна (1831)

·         190 років від дня публікації "Вечори на хуторі біля Диканьки" М. Гоголя (1831)

·         190 років від дня публікації "Собор Паризької Богоматері" В. Гюго (1831)

·         190 років від дня публікації "Червоне і чорне" М. Стендаля (1831)

·         190 років від публікації книги повістей М. Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1831)

·         190 років від публікації роману О. де Бальзака «Шагренева шкіра» (1831)

·      

·          185 років від публікації повісті О. Пушкіна «Капітанська дочка» (1958)

·         185 років від написання М. Гоголем комедії «Ревізор» (1835)

·         180 років від написання Е. По оповідання «Вбивство на вулиці Морг» (1841)

·         180 років від публікації роману Ф. Купера «Звіробій, або перша тропа війни» (1841)

·         175 років від публікації роману О. Дюми «Граф Монте-Крісто» (1846)

·         175 років від закінчення написання О. Герценом роману «Хто винен?» (1846)

·         175 років від дня публікації "Граф Монте-Крісто" О. Дюма (1846)

·         170 років від публікації роману Г. Мелвілла «Мобі Дік, або Білий кит» (1851)

·         165 років від дня публікації "Коник-Горбоконик" П. Єршова (1856)

·         165 років від публікації роману Ч. Діккенса «Крихітка Дорріт» (1856)

·         165 років від публікації роману М. Ріда «Квартеронка» (1856)

·         165 років від написання Г. Флобером роману «Пані Боварі» (1856)

·         165 років від написання М. Некрасовим збірки віршів «Селянські діти» (1861)

·         160 років від написання Ч. Діккенсом роману «Великі сподівання» (1861)

·         160 років від початку публікації роману Ф. Достоєвського «Принижені та ображені» (1861)

·         155 років від дня публікації "Злочин і кара" Ф. Достоєвського (1866)

·         155 років від написання В. Гюго роману «Працівники моря» (1866)

·         155 років від закінчення написання Ф. Достоєвським роману «Гравець» (1866)

·         155 років від публікації роману М. Ріда «Вершник без голови» (1866)

·         150 років від публікації повісті-казки Л. Керролла «Аліса у задзеркаллі» (1830)

·         145 років від дня публікації "Пригоди Тома Сойєра" М. Твена (1876)

·         145 років від закінчення останньої частини поеми М. Некрасова «Кому на Русі жити добре» (1863)

·         140 років від публікації оповідання М. Лєскова «Сказ про тульського косого Лівшу та стальну блоху» (1881)

·         140 років від написання М. Твеном роману-казки «Принц та жебрак» (1881)

·         140 років від дня публікації "Пригоди Піноккіо: історія дерев'яної ляльки" К. Коллоді (1881)

·         135 років від публікації повісті Р. Л. Стівенсона «Страшна історія доктора Джекіла та містера Хайда», роману «Катріон» (1886)

·         135 років від першої публікації окремою книжкою роману Ф. Достоєвського «Брати Карамазови» (1880)

·         135 років від написання В. Короленком повісті «Сліпий музикант» (1960)

·         135 років від закінчення М. Салтиковим-Щедриним збірки «Казки» (1887)

·         130 років від публікації роману Е. Золя «Гроші» (1891)

·         130 років від публікації роману Т. Гарді «Тесс із роду д’Ербервіллів» (1891)

·         130 років від публікації книги А. Конан-Дойля «Пригоди Шерлока Холмса», яка започаткувала серію повістей і оповідань про Шерлока Холмса (1891)

·         130 років від дня публікації "Портрет Доріана Грея" О. Уайльда (Вайлда) (1891)

·         125 років від дня публікації "Чайка" А. Чехова (1896)

·         125 років від публікації поетичної збірки Р. Кіплінга «Сім морів» (1896)

·         125 років від публікації роману Г. Уеллса «Острів доктора Моро» (1896)

·         125 років від публікації роману Г. Сенкевича «Камо грядеши» (1896)

·         125 років від публікації другої збірки В. Короленка «Нариси та оповідання» (1886)

·         120 років від публікації роману Т. Манна «Буденброки» (1901)

·         120 років від публікації роману Г. Уеллса «Перші люди на Місяці» (1901)

·         120 років від дня публікації "Собака Баскервілів" А. Конан-Дойла (1901)

·         115 років від дня публікації "Біле ікло" Д. Лондона (1906)

·         115 років від написання О. Блоком ліричних драм «Незнайомка», «Король на площі», «Балаганчик» (1906)

·         115 років від публікації збірки оповідань Г. Честертона «Невідання отця Брауна» (1906)

·         110 років від написання О. Купріним оповідання «Гранатовий браслет» (1911)

·         100 років від дня публікації "Червоні вітрила" О. Гріна (1921)

·         105 років від публікації першої збірки віршів С. Єсеніна «Радуниця» (1916)

·         105 років від написання Дж. Лондоном роману «Маленька господарка великого дому» (1916)

·         105 років від закінчення Дж. Голсуорсі роману «Здається у найм», який є закінченням «Саги про Форсайтів» (1906)

·         95 років від закінчення А. Мілном книжки для дітей «Вінні-Пух» (1926)

·         95 років від переробки М. Булгаковим свого роману «Дні Турбіних» на однойменну п’єсу (1923)

·         95 років від дня публікації "Федорине горе", "Диво дерево", "Плутанина", "Телефон" К. Чуковського (1926)

·         90 років від публікації роману І. Ільфа та Є. Петрова «Золоте теля» (1931)

·         90 років від дня публікації "Нічний політ" А. Сент-Екзюпері (1931)

·         85 років від публікації роману М. Мітчелл «Віднесені вітром» (1936)

·         85 років від дня публікації "Іграшки" А. Барто (1936)

·         85 років від публікації роману К. Чапека «Війна із саламандрами» ( 1941)

·         75 років від публікації роману Е. Ремарка «Тріумфальна арка» (1946)

·         75 років від дня публікації "Відомий детектив Калле Блюмквіст" А. Ліндгрен (1946)

·         75 років від публікації поеми О. Твардовського «Дім біля дороги» (1946)

·         70 років від публікації повісті Дж. Селінджера «Над прірвою у житі» (1951)

·         70 років від дня публікації "Пригоди Цибулліно" Д. Родарі (1951)

·         65 років від публікації книги Дж. Даррела «Моя сім’я та інші звірі» (1956)

·         65 років від дня публікації "Моя сім'я та інші звірі" Д. Даррелла (1956)

·         65 років від дня публікації "Расмус-волоцюга" Астрід Ліндгрен (1956)

·         55 років від дня публікації "Маленький привид" О. Пройслер (1966)

·         55 років від дня публікації "Майстер і Маргарита" М. Булгакова (1966)

·         55 років від дня публікації "Крокодил Гена і його друзі" (1966), Е. Успенського (1976)

·         55 років від початку публікації роману М. Булгакова «Майстер та Маргарита» (1928)

·         50 років від публікації повісті Г. Троєпольського «Білий Бім чорне вухо» (1971)

·         50 років від дня публікації «Трилогія про Незнайку» М. Носова (1971)

·         50 років від написання В. Шукшиним роману «Я прийшов надати вам волю» (1971)

·         50 років від публікації роману Дж. Апдайка «Кролик, який зцілився» (1971)

·         45 років - від дня публікації "Білий Бім чорне вухо" Г. Троєпольського (1976)

·         45 років від публікації повісті В. Распутіна «Прощання з Матерою» (1976)

·         40 років від дня публікації "Роні, дочка розбійника" Астрід Ліндгрен (1981)

Інтернет ресурси:

https://sites.google.com/site/4uthlibrarians/methodical-work-of-the-state-library-of-ukraine-for-youth/metodicni-rekomendaciie/calendar-of-remarkable-dates/kalejdoskopznamennihdatna2021rik
http://library.vspu.edu.ua/html/znamlit.htm
https://lib.kherson.ua/ru-znamenni-i-pamyatni-dati-na-2021-rik.htm