В сім`ї Кирилових є маленький мрійник Миколка. Він
завжди мріяв полетіти на Марс. А у своє день народження хлопчина забажав фото
цієї незвичайної планети.
Однієї ночі Микола прокинувся від яскравого світла.
Спочатку він злякався, а потім побачив щось незвичайне. На подвір`ї лежав
справжній космічний корабель. Від нього були маленькі сліди до старого гаража.
У Миколи очі стали, як блюдця, від того, що якесь дивне створіння шукало щось у
татовому ящику з інструментами. Це був інопланетянин Джо. Миколка взяв відро і
накинув на нього. Хлопчик приніс Джо до своєї кімнати. Зляканий інопланетянин
сказав Миколі:
- - Може домовимося?
- - А давай – не роздумуючи
крикнув хлопчина і почав думати, що в нього попросити. Джо довго дивився на Миколку і сказав:
- - Давай так, ти мене відпускаєш і допомагаєш полагодити мій корабель, а я тебе завезу до мене додому на Марс. Микола, звичайно, погодився, бо це була його мрія. Вони сіли в маленький літачок і полетіли. Довго-довго летіли. Ось і Місяць промайнув перед віконцем. А десь вже близько було видно червону планету. Коли корабель приземлився, Микола зразу ж став бігати по незвичайній планеті. Там все було червоного кольору. Для хлопчика декілька днів було цікаво і весело. А далі, через тиждень, Микола засумував за рідною Землею, за сім`єю, за домівкою. Все це бачив Джо, і він вирішив повернути хлопчика додому, бо все ж таки в гостях добре, а вдома краще.
Н Наступного дня Микола прокинувся й побачив ту саму кімнату, те саме м`яке ліжко. І до кімнати заходять мама з татом. Хлопчик в сльозах кидається батькам в обійми і цілує. Микола зробив для себе висновок, що потрібно любити свій рідний край і свою рідну планету Землю.
Немає коментарів:
Дописати коментар